Messerschmitt Bf 109
Messerschmitt Bf 109 (також Me 109) — німецький винищувач часів Другої світової війни, який спроектували Вільгельм Мессершмітт та Роберт Луссер протягом першої половини 1930-их. Це був один з перших справжніх винищувачів того часу. В ньому присутні такі елементи як повністю металева рама-монокок, закрита кабіна, затяжне шасі, силовий агрегат — перевернутий 12-ти циліндровий V-подібний авіаційний двигун, що мав водяне охолодження. Перші 109 з'явились протягом Громадянської війни в Іспанії і були у використанні аж до початку ери реактивних літаків на кінець Другої світової, протягом цього часу вони були кістяком винищувачів ВПС Німеччини. З кінця 1941 року Bf 109 був доповнений Focke-Wulf Fw 190.
Спочатку задуманий як перехоплювач, пізніші моделі були розвинуті, щоб виконувати різноманітні завдання: супровід бомбардувальників, винищувач-бомбардувальник, денний, нічний всепогодний винищувач, для атаки на наземні цілі та для повітряної розвідки. Він постачався і був у використанні в кількох країнах впродовж Другої світової, а також використовувався в деяких країнах багато років після війни. Bf 109 — наймасовіший винищувач, випущений протягом Другої світової: 33 984 штук до липня 1945 (в той же час штурмовик Іл-2 був випущений в кількості 36 183 штук, По-2 близько 40 000, а чемпіон пасажирський Cessna 172 в кількості 43 000 штук).
Bf 109 пілотували три найкращі німецькі аси часів Другої світової, що разом здобули 928 перемог в складі Jagdgeschwader 52, яка воювала переважно на Східному фронті, на цьому ж літаку літав найкращий німецький ас в Північно-Африканській кампанії — Ганс-Йоахім Марсель. Також на ньому літали кілька інших успішних асів серед німецьких союзників, зокрема Фінляндії, включно з найуспішнішим не-німецьким асом Ілмарі Юутілайненом, пілоти Румунії, Хорватії, Словаччини та Угорщини. Завдяки постійному розвитку Bf 109 залишався конкурентноспроможним з останніми розробками винищувачів Союзників аж до кінця війни.
