Ще́лепи (лат. maxilla, mandibula) — у тварин — органи різного походження, переважно тверді (скелетні) структури, розташовані в області ротового отвору, що слугують для захоплення і подрібнення їжі. Щелепний апарат включає скелетні і м'язові утворення, пов'язані з цими функціями.
У представників різних систематичних груп щелепи мають різну будову і утворюються в процесі індивідуального розвитку з різних зачатків, тобто є аналогічними органами.
Щелепи є у багатьох безхребетних (деякі черви, молюски, членистоногі, оніхофори, з голкошкірих — морські їжаки). Серед круглих червів щелепи має більшість вільноживучих форм і ряд паразитичних. Основою щелеп у коловерток і кільчастих червів є кутикулярні структури. У оніхофор і членистоногих роль щелеп виконують зовнішні придатки голови (що іноді повторно укладаються всередину головної хітинової капсули). Найтиповішою для членистоногих наявність однієї пари верхніх, або передніх, щелеп (мандибул) і двох (рідше за одну) пар нижніх, або задніх, щелеп (максил). У комах друга пара нижніх щелеп, зливаючись, утворює нижню губу. У хеліцерових є дві пари головних придатків, що частково здійснюють функцію щелеп: хеліцери служать для захоплення їжі, лежачі позаду них педіпальпи використовуються для її роздрібнення. У ракоподібних і трахейнодишних щелепний апарат представлений мандибулами і максилами. У тих випадках, коли голова злиться з грудьми в головогруди, кінцівки грудних члеників зазвичай також служать для захоплення їжі і називаються ногощелепами (ракоподібні, губоногі багатоніжки). Серед павукоподібних складно влаштований щелепний апарат (перетворені 1 і 2 пари кінцівок, хеліцери і педіпальпи) мають кліщі. У молюсків роль щелеп виконує кутикулярний перетираючий апарат, так звана радула. Найхимерніший щелепний апарат у морських їжаків (див. Арістотелів ліхтар).
Всі хребетні діляться на 2 великих групи: безщелепні (з класом круглоротих) і щелепні (включають решту всіх класів) — з розвиненими щелепами. У безщелепних хребетних (круглороті) щелепи відсутні. У щелепних щелепи розташовані в лицьовій (вісцелярною) частині черепа, хрящові або кісткові щелепи розвинулися з 2-ї вісцелярної дуги, що втратила свої початкові функції опори і вентиляції зябер. У більшості хребетних щелепи оснащені зубами, у деяких форм на черепі немає зубів і на них розвивається роговий покрив (дзьоб). Спочатку щелепна дуга зміцнювалася на черепі тільки власним верхнім елементом (див. Протостилія). У риб область щелепного суглоба отримала додаткову опору за допомогою верхнього елементу під'язикової дуги. Подальша еволюція щелепного апарату хребетних визначалася удосконаленням його роботи при різних типах живлення.
У процесі еволюції вони вперше утворилися у риб у результаті перетворення однієї з передніх (третьою) пар зябрових дуг. Її верхній і нижній елементи редукувалися, а середні відділи збільшилися, перетворившись на первинну верхню щелепу, або піднебінноквадратний хрящ, і первинну нижню щелепу, або меккелів хрящ. У хрящових риб є тільки первинні хрящові щелепи, озброєні зубами, похідними плакоїдних лусок, що є у кісткових риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців в задніх відділах верхньої і нижньої щелепи розвиваються заміщаючі окостеніння, одягнені покривними кістками, з яких формуються вторинні щелепи. Верхньою щелепою, починаючи з кісткових риб, є вторинна щелепа, представлена передщелепною і щелепною кістками. З появою вторинної щелепи, кістки якої розташовуються по краю рота, первинна верхня щелепа відтісняється все далі назад, в піднебінну область черепа, і у плазунів, птахів і ссавців втрачає зуби. У деяких форм зуби на щелепі відсутні і на них розвивається роговий покрив (дзьоб). Розвиток щелепи — найважливіший етап в еволюції хребетних тварин, що визначив можливість переходу від пасивного живлення до активного захоплення здобичі.
