Фінля́ндія (фін. Suomi; швед. Finland [ˈfɪnland] ( прослухати)), офіційна назва — Фінля́ндська Респу́бліка (фін. Suomen tasavalta; швед. Republiken Finland) — нордична країна у Північній Європі. Межує зі Швецією на заході, Норвегією на північному заході та Росією на сході. На півдні й заході береги країни омивають води Балтійського моря та його заток — Фінської і Ботнічної. Столиця і найбільше місто — Гельсінкі. Іншими важливими містами є Еспоо, Вантаа, Тампере, Оулу та Турку (перша столиця країни).
Населення країни становить 5,53 млн осіб (станом на березень 2022), більшість із яких проживає у центральній і південній частинах країни. Восьма за площею країна Європи і найбільша малонаселена країна Європейського Союзу. Фінляндія є парламентською республікою з 311 муніципалітетами й автономним регіоном Аландські острови. Понад 1,4 млн осіб проживає у столичній зоні Великого Гельсінкі, який виробляє більше третини ВВП країни.
Населення розмовляє здебільшого фінською і шведською мовами. Шведська є другою офіційною мовою Фінляндії, якою в основному спілкуються у певних прибережних районах заходу та півдня країни (приблизно 6 відсотків загального населення), а також на Аландських островах. Більшість фінів є членами Євангельсько-лютеранської церкви.Фінляндія була заселена, коли закінчився останній льодовиковий період, приблизно у 9000 р. до нашої ери. З початком культури ямково-гребінцевої кераміки 5200 року до н. е. з'явилося гончарство, а культура шнурової кераміки розвинулася між 3000 і 2500 роками до н. е. водночас із зародженням сільського господарства. Однак мисливство та риболовля завжди відігравали важливу роль, особливо у північних та прибережних регіонах. Бронзова і залізна доби характеризувалися частими контактами з іншими культурами у феноскандійському та балтійському регіонах. З кінця 13 століття територія сучасної Фінляндії поступово стала частиною Швеції внаслідок Північних хрестових походів та через шведську колонізацію прибережної Фінляндії, спадщина якої відобразилася на поширеності шведської мови та її офіційному статусі.
У 1809 р. Фінляндію було включено до складу Російської імперії як автономне Велике князівство Фінляндське. 1906 року Фінляндія стала першою європейською державою, яка надала всім дорослим громадянам право голосу, і першою у світі, яка дала право всім дорослим громадянам балотуватися на державні посади. Після російської революції 1917 року Фінляндія проголосила незалежність.
1918 року новоутворена держава була розділена громадянською війною, причому більшовицька Червона гвардія, яку підтримувала РСФСР, вела боротьбу з Білою гвардією, яку підтримувала Німецька імперія. Після короткої спроби створення королівства країна стала республікою. Під час Другої світової війни Фінляндія оборонялася від нападів СРСР під час зимової війни, карельської кампанії та Лапландської війни, внаслідок чого змогла відвоювати у СРСР частину Карелії, Салли, Куусамо та Пецамо. У кожній війні армією Фінської Республіки керував маршал Маннергейм.
1955 року Фінляндія вступила до ООН та прийняла офіційну політику нейтралітету. Фінсько-радянський договір 1948 року надав Радянському Союзу певні важелі у фінській внутрішній політиці під час Холодної війни. Фінляндія є членом Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (з 1969 року), натівського Партнерства заради миру (з 1994 року), Північної Ради (з 1956 року), Європейського Союзу (з 1995 року), Шенгенської угоди (з 1996 року), Єврозони з самого моменту її заснування 1999 року, та НАТО (з 2023 року).
2010 року країна очолила список «Найкращих країн світу» (англ. The world's best countries) за версією журналу Newsweek. Фінляндія посідає перше місце у світі за індексом людського капіталу станом на травень 2015 року. У 2023 році Фінляндія вшосте стала найщасливішою країною світу.
