Со́нячна систе́ма — планетна система, в яку входять центральна зоря — Сонце — і всі природні космічні об'єкти (планети, астероїди, комети, потоки сонячного вітру тощо), об'єднані гравітаційною взаємодією. Сонячна система є частиною значно більшого комплексу, який складається із зірок і міжзоряної речовини — галактики Чумацький Шлях.
Сонце становить ≈99,85 % маси Сонячної системи; газові планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун) становлять 99 % залишкової маси. Як і в інших зір, у надрах Сонця ефективно відбуваються термоядерні реакції з виділенням енергії. Планети за фізичними характеристиками поділяють на дві групи. Ближче до Сонця розташовані планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс; далі від Сонця розташувались планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Планети земної групи порівняно невеликі, їхня густина ≈5 г/см³; вони складаються переважно з важких хімічних елементів; мають гаряче металеве ядро, оточене мантією із силікатних порід, і верхній шар — кору. Планети-гіганти не мають твердої поверхні, бо за хімічним складом (99 % гідрогену і гелію) і густиною (≈1 г/см³) вони нагадують зорі, а їхня велика маса спричиняє нагрівання ядер до температури понад +10 000 °С.
Окрім Сонця й планет, до складу Сонячної системи входять також карликові планети, супутники планет, астероїди, комети, метеорна речовина.
