Мобільний телефон, стільнико́вий телефон — автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі.
Нині стільниковий зв'язок — найпоширеніший з усіх видів мобільного зв'язку, тому зазвичай «мобільним телефоном» називають саме стільниковий телефон, хоча мобільними телефонами крім стільникових є також супутникові телефони, радіотелефони і апарати магістрального зв'язку.
Стільниковий телефон — високотехнологічний електронний пристрій, що містить в собі: прийомопередавач на піддіапазони 1-2 ГГц (GSM) і 2-4 ГГц (UMTS) НВЧ-діапазону, спеціалізований контролер управління, кольоровий/монохромний дисплей, інтерфейсні пристрої, акумулятор. Більшість пристроїв має свій унікальний номер, т. зв. IMEI — міжнародний ідентифікатор мобільного пристрою. IMEI присвоюється при виробництві стільникового телефону і складається з 15 цифр; він записується в немодифікованій частині прошивки телефону(*#*#089*#*#). Сам цей номер віддруковано на етикетці телефону під акумулятором або на чеку, також на обгортці (упаковці) від телефону (під штрих-кодом). У більшості телефонів його також можна дізнатися, набравши на клавіатурі код *#06#. Цей унікальний код дозволяє ідентифікувати пристрій у мережі, відстежувати переміщення, дзвінки та багато іншого.
Більшість стандартів мобільного зв'язку використовують для ідентифікації абонента SIM-карту. Вона являє собою смарткарта (пластикову картку з запресованої в неї мікросхемою мікроконтролера і пам'яті) з програмним управлінням, і також має свій унікальний номер IMSI (англ. International Mobile Subscriber Identity — міжнародний ідентифікаційний номер рухомого абонента) та індивідуальний цифровий пароль.
Напруга живлення SIM-карти — 3,3 В.
