Зруб — це один із двох типів (зруб або каркас) конструктивного вирішення при зведенні дерев'яних будівель; горизонтальне укладання колод в стінах споруди, також, техніка спорудження. Спосіб зведення стін будинків або споруд з колод чи брусів, які укладають горизонтальними рядами, а в кутах і місцях перетинання з'єднують врубками. Це може позначати дерев'яну будівлю без підлоги, перекриттів, сходів, дверей, яка виконана з колод або брусів, покладених кількома горизонтальними рядами. Вони при перетині з'єднані врубками, тобто зруби споруджується цілком з вінців. При цьому висота будівлі може бути довільною. Протягом багатьох століть в Україні, московії та багатьох інших країнах він залишався «будівельною одиницею» всього, що зводилося з деревини — житлових, господарських, оборонних і культових споруд — повністю цілих городищ і ін. Найпростіша зрубна конструкція у давньоруському будівництві відома як «кліть». На відміну від дерев'яної архітектури інших народів Європи більшість дерев'яних споруд на теренах України зводили у техніці зрубу, коли всі частини будівлі складали із покладених горизонтально круглих колод або прямокутних брусів, добре припасованих один до одного. Один ряд таких колод чи брусів називався "вінець". Хоча, як і в Західній Європі, в Україні знали й застосовували також "фахверк".
