Ацте́ки (самоназв. mēxihcah [meː'ʃiʔkaʔ]) — найбільший америндський народ Мексики, що прийшов у центральну частину країни з півночі в 12 столітті. Інша автентична назва ацтеків — мешіка. Вважається, що в 1325 вони почали будувати свою столицю — Теночтітлан (на місці сучасного Мехіко). Теночтітлан поступово став столицею імперії, яка розкинулася далеко за межі Мексиканської долини.
За власною легендою, ацтеки прийшли в Мексиканську долину з місцини, що називалася Ацтлан — звідси і назва народу. Ацтекська культура мала широку і складну мережу міфологічних і релігійних традицій, високорозвинене мистецтво, глибокі знання в різних галузях науки. Ацтеки доби імперії розмовляли мовою науатль, яку прийнято визначати як класичний науатль. Ацтеки створили велику кількість пам'яток власної літератури, більшість з котрих була знищена під час та після іспанського завоювання.
Імперія ацтеків була зруйнована під час Конкісти — вторгнення іспанців на чолі з Ернаном Кортесом у 1521 році. Велике значення в цьому зіграли декілька потужних епідемій у XVI столітті, так звані епідемії коколізлі, яки спричинили загибель 22-25 млн ацтеків.
Мова ацтеків — науатль — належить до юто-ацтекської родини мов. У теперішній час мовою науатль розмовляє більш ніж 1,5 мільйона людей, і деякі з них продовжують називати себе ацтеками, однак традиційно ацтеками називають тільки представників доколоніальної цивілізації.
Джерелами знань про культуру та історію ацтеків є археологічні знахідки в розкопках, ацтекські кодекси, записані на папері (який виготовлявся з кори різних видів фікусів і на мові ацтеків називався «аматль»), свідчення очевидців на зразок Ернана Кортеса та Бернала Діаса дель Кастільйо, а також із описів 16 та 17 століть, написаних іспанськими священиками й самими ацтеками іспанською мовою або мовою науатль, як наприклад, флорентійський кодекс францисканського ченця Бернардіно де Саагуна.
