Програмування
Програмування — процес проектування, написання, тестування, зневадження і підтримки комп'ютерних програм. Програмування поєднує в собі елементи інженерії (існує навіть відповідна спеціальна галузь інженерії — програмна інженерія, англ. software engineering), фундаментальних наук (перш за все математики) і мистецтва.
У вужчому значенні програмування розглядається як кодування — реалізація у вигляді програми одного чи кількох взаємопов'язаних алгоритмів (у сучасних умовах це здійснюється з застосуванням мов програмування). У ширшому сенсі процес програмування охоплює і створення, тобто розробку, алгоритмів, і аналіз потреб майбутніх користувачів програмного забезпечення.
У широкому значенні програмування використовується у значенні створення програми дій або алгоритмів та навчання людей або пристроїв діяти за алгоритмами.
Серед основних персональних рис, необхідних для програмування, виділяють: пам'ять, логічне мислення, концентрацію уваги, здатність виконання великих обсягів дрібної роботи.
Теоретичною основою програмування є галузь комп'ютерних наук (Computer Science), яка включає в себе такі напрямки як комп'ютерна архітектура, операційні системи, алгоритми, бази даних, комп'ютерні мережі, штучний інтелект та деякі інші.
Результатом програмування зазвичай є програма або програмний продукт. Типова програма складається або з клієнтської і серверної частин, або тільки з клієнтської частини. Клієнтська частина виконується на комп'ютері кінцевого користувача і має графічний інтерфейс, а серверна частина обслуговує одночасно всіх під'єднаних користувачів з використанням бази даних.
Технологія програмування постійно розвивається, що призводить до появи нових мов програмування, інструментів розробки і сфер застосування. Також підвищується потужність готових компонентів, доступних для використання програмістами. Тому важливою ознакою програмування є регулярне опанування нових технологій.
