Полярний вовк (лат. Canis lupus tundrarum) — підвид вовка зі світлим забарвленням. Мешкає на всій території Арктики і в тундрі, за винятком морського льоду і великих територій покритих льодом.
Полярний вовк мешкає на великих просторах полярних регіонів, взимку в умовах полярної ночі. Щоб вижити, вовк пристосувався їсти будь-який корм. Він добре пристосований до життя в Арктиці: може роками жити при від'ємній температурі, місяцями не бачити сонячного світла й тижнями залишатися без їжі.
Полярний вовк досі мешкає на всій території, історично доступній його виду. Причиною тому є слабка конкуренція з людиною.
Довжина без хвоста: 130—150 см. Висота в холці: 80—93 см. Маса: до 85 кг, самиці менша. Тривалість життя: близько 17 років. Споріднені підвиди: вовк євразійський і вовк японський.
Полярні вовки населяють одну з найбезплідніших територій Землі. У квітні температура дуже рідко піднімається вище −30 °C. Постійний вітер стає причиною того, що температура відчувається значно нижчою. Промерзла земля дозволяє вижити тільки рослинам з дуже коротким корінням. До життя в таких умовах можуть пристосуватися тільки деякі ссавці.
Найчисленніша група тварин, що мешкають у цих краях — це лемінги і полярні зайці. Однак для того, щоб вижити, зграї вовків іноді необхідна й більша здобич. Такою можуть бути вівцебик і північні олені. У пошуках їжі вовча зграя може обходити райони площею до 2000 км2. Ареали вовчих популяцій зазнають сезонних змін, пов'язаних з міграцією видів, що є об'єктами полювання.
