Об'єкти́в (від лат. objectivus — предметний) — оптична система, призначена для створення дійсного оптичного зображення на приймачі світлової енергії (звичайно фотоплівка або світлочутлива матриця).
Об'єктив в оптиці розглядається як рівнозначний лінзі виріб, хоча може мати інший вигляд. Звичайно об'єктив складається з набору лінз (в деяких об'єктивах — із дзеркал), розрахованих для взаємної компенсації аберрації об'єктива, зібраних у єдину систему всередині оправи.
Об'єктив характеризується фокусною відстанню та максимальним відносним отвором, який іноді називають світлосилою. Для роботи в умовах різної освітленості об'єктив оснащений механічною діафрагмою. Об'єктиви сучасних фотоапаратів можуть містити вбудовані двигуни для автоматичного регулювання діафрагми та наведення на різкість.
Об'єктив зі змінною фокусною відстанню називають трансфокатором, іноді — «зумом» (як калька з англійської мови — «зум — англ. zoom)». Об'єктив з постійною фокусною відстанню — фікс-фокалом (розмовно — фікс).
Об'єктив як оптична система є складним виробом.
Для підвищення якості створюваного зображення на лінзи об'єктиву наносять покриття, що зменшує внутрішнє відбиття світла, а внутрішня частина корпусу покривається матеріалом з великим поглинанням світла. При виготовленні лінз окремих об'єктивів використовують скло спеціального хімічного складу з низьким коефіцієнтом внутрішнього розсіювання тощо.
Характеристики фотооб'єктивів впливають на параметри, за якими робиться попередній вибір необхідного обладнанняя, визначається тип і його призначення. До основних характеристик відносять:
сумісність байонета;
фокусна відстань;
світлосила;
тип фокусування;
тип двигуна фокусування;
наявність стабілізатора;
габарити.
