Мімо́за (Mimosa) — рід рослин з підродини мімозових (Mimosoideae), родини бобових (Fabaceae). Складається з близько від 300 до 450 видів трав і чагарників. Родова назва утворена від грец. μιμος («актор», «мім») і латинського суфіксу –osa (що означає схожість, подібність) — з огляду на незвичайну властивість його листя. Рід Мімоза представлений деревами, кущами та трав'янистими рослинами. Мімозу часто висаджують на передньому плані у квіткових композиціях, тому що її ніжні суцвіття виглядають дуже ефектно на тлі інших квітучих рослин (на світлішому тлі рослина виглядає найкраще). У квіток мімози пилок відноситься до сильних алергенів.
У роду є два види, варті уваги. Одним з них є Mimosa Pudica — мімоза соромлива, називається так через те, що її листя при найменшому механічному впливі(дотику) складаються у трубочку вздовж центральної жилки,також листя складається вночі(під впливом температури). Головчасті або колосоподібні суцвіття. Якщо на квітку часто чинити вплив, вона послабшає і може загинути. Квітки дрібні мають вигляд круглих, пухнастих суцвіть (діаметром 2 сантиметри), рожевого чи фіолетового кольору. Цвіте цей вид з останніх днів весни та до перших осінніх тижнів. Висота куща може сягати 150 див, але зазвичай нижче. Також як захист, цей вид використовує отруйні речовини, наприклад при сильному вітрі кущ гойдається, що може стати причиною травмування кореня, відповідно на цей подразник рослина реагує виділяючи отруйні речовини, що можуть сильно нашкодити тваринам.
Насіння можна купити чи зібрати з вже ростучої мімози. Для того щоб на домашньому кущі появилось насіння, його слід самостійно запилити за допомогою пилку з "тичинок" одної квітки на маточки іншої. На запилених квітах, після цвітіння формується стручок з насінням. Коли стручок дозріє і підсохне його знімають і до весни тримають в паперовому конверті (зібрані стручки слід тримати в холодильнику до весни). Насіння сіється весною, в березні, насіння має тверду оболонку, тому спочатку на ній слід зробити надріз лезом, перед висівом насіння слід замочити на (30–60 хв) у гарячій воді, щоб вони набухли.
Вид походить з південної частини Центральної і Південної Америки, але широко культивується в інших тропічних і субтропічних місцевостях, таких як: Північна Австралія, Африка та Гаваї. Через свою цікаву особливість вирощується як кімнатна рослина в районах з помірним кліматом, на відкритому повітрі й у тропіках. Вирощування у відкритому ґрунті призвело до того, що вона поширилась як бур'ян у деяких регіонах, зокрема на Гаваях.
Інший вид Mimosa tenuiflora — багаторічне, вічнозелене дерево або кущ, родом з північно-східної частини Бразилії. Цей вид є дуже хорошим джерелом деревини, добре підходить для виготовлення стовпів, деревина захищена від гниття вмістом таніну(16%). Mimosa tenuiflora цінується за свою здатність відновлювати пошкоджений шкірний епідерміс, у медицині її використовували ще 1000 років тому.Кора використовувалась,як засіб від кровотечі та антисептик, зараз використовується як дуже ефективний засіб для лікування опіків чи інших шкірних пошкоджень. Кора дерева ліпідами, сапонінами, глюкоізидами, стеролами, стероїдами, дубильними речовинами, низкою різних полісахаридів, а також алкалоїдами, зокрема диметилтриптаміну. Рослина відома у зв'язку з її використанням у шаманському зіллі аяхуаска завдяки вмісту психоделічного наркотику диметилтриптаміну, знайденого в корі її коренів.
Екстракт кори, окрім лікування шкіри, використовується для лікування волосся, що старіє.
