Ліні́йний корабе́ль або скорочено лінко́р — тип великих броньованих військових кораблів з головною батареєю, що складається з артилерії великих калібрів. Наприкінці XIX та на початку XX столітя лінійні кораблі були найпотужнішим типом військових кораблів.
Слово лінкор було вигадано близько 1794 року і є скороченням фрази корабель лінії битви, це панівний тип військового корабля у часи епохи вітрил. Термін набув широкого вжитку наприкінці 1880 років для опису типу панцерників, які теперішні історики описують як пре-дредноути. У 1906 році спуск на воду HMS Дредноут ознаменував собою революцію у підході до проєктування лінкорів. Наступні проєкти лінкорів, на які вплинув HMS Дредноут були зараховані до типу «дредноутів».
Лінійні кораблі були символом військово-морського домінування і національної могутності, протягом десятиліть лінкори залишалися важливим фактором дипломатії та військової стратегії. Глобальні перегони озброєнь у будівництві лінійних кораблів почалися у Європі 1890 року після публікації Альфреда Тейєра Мехена "Вплив морської сили на історію, 1660—1783". Ці перегони озброєнь завершилися у вирішальній Цусімській битві 1905 року, результати якої суттєво вплинули на проєктування HMS Дредноут. Спуск на воду Дредноута в 1906 році розпочав нові перегони морських озброєнь, які як вважається, стали непрямою причиною початку Першої світової війни. Попри Морські Договори 1920-х і 1930-х років, які обмежили кількість лінійних кораблів, продовжилося залучення технічних інновацій у їх проєктуванні. І союзники, і Країни Осі використовували лінійні кораблі протягом Другої світової війни.
Значення лінійних кораблів ставилося під сумнів, навіть у період їх популярності. Попри величезні ресурси, витрачені на будівництво лінкорів, було всього декілька точкових зіткнень за їх участю. Навіть з їхньою надпотужною вогневою міццю і захистом, лінійні кораблі залишалися досить вразливими від значно менших, дешевших видів озброєння: спочатку це були торпеди та морські міни, а пізніше літаки та ракетна зброя. Постійне збільшення дистанції бойового зіткнення призвело до того, що авіаносець замінив собою лінійний корабель, як головний тип основних бойових кораблів протягом Другої світової війни, а останнім спущеним на воду лінкором у 1944 році був HMS Венгард. Лінійні кораблі були збережені у складі Військово-морських сил США протягом Холодної війни з метою забезпечення вогневої підтримки наземних сил, допоки були виключені з переліку складу флоту у 2000-х роках.
