Доба великих географічних відкриттів
Доба великих географічних відкриттів, також відома як ранній новий період — історичний період в європейській історії з XV по XVII століття, під час якого європейські мореплавці досліджували раніше невідомі європейцям регіони по всій Земній кулі — в Африці, Америці, Азії та Океанії. Цей період частково збігається з Добою вітрильників.
Систематичні заморські дослідження на початковому етапі Доби великих географічних відкриттів здійснювались мешканцями Піренейського півострова — португальцями та іспанцями, до яких згодом приєдналися англійці, голландці та французи. Європейські дослідження за межами Середземного моря почалися з морських експедицій Португальського королівства на Канарські острови в 1336 році, а протягом XV століття португальці відкрили атлантичні архіпелаги Мадейра та Азори, дослідили узбережжя Західної Африки та нарешті в 1498 році відкрили морський шлях до Індії. Експедиція Васко да Гами започаткувала португальську морську та торгову присутність у в Індійському океані від узбережжя Суахілі в Східній Африці до Островів прянощів, Китаю та Японії. Головною подією Доби великих географічних відкриттів стали організовані Іспанією між 1492 і 1504 роками трансатлантичні плавання Христофора Колумба, під час яких була відкрита невідома до цього частина світу — Новий світ або Америка і розпочата її колонізація. Трьома десятіліттями пізніше, в 1519—1522 роках іспанська експедиція Магеллана-Елькано здійснила першу навколосвітню подорож, що стало проривним досягненням у морській справі та мало значний вплив на європейські уявлення про будову світу. Ці плавання та відкриття спонукали інші численні європейські морські експедиції через Атлантичний, Індійський і Тихий океани, а також сухопутні експедиції європейців в Америці, Азії та Африці.
Масштабні георграфічні відкриття цього періоду, особливо відкриття та колонізація Нового Світу стали потужним чинником європейської культури та економіки, а також призвели до запровадження колоніалізму в якості урядової політики провідними європейськими державами. Європейські географічні дослідження призвели до зростання міжнародної торгівлі та виникнення європейських колоніальних імперій, встановлення регулярних контактів між Старим Світом (Європа, Азія та Африка) та Новим Світом (Америка), а також Австралією, започаткувавши Колумбів обмін — масштабне переміщення рослин, тварин, їжі, людського населення (включаючи рабів), інфекційних хвороб і культурних здобутків між Східною та Західною півкулями. Європейські дослідження під час Доби великих географічних відкриттів дозволили скласти карти світу, що призвело до формування нового світогляду та встановленню контактів між далекими цивілізаціями. Одночасно з кругообігом товарів та знань, дослідники поширювали між континентами нові хвороби, які призвели до масового вимирання тубільного населення, яке раніше не контактувало зі Старим Світом, особливо це стосується корінних американців. Разом із зростанням економічного впливу та поширенням європейської культури та технологій, ця доба була також свідком масштабного поневолення, експлуатації та військового підкорення європейцями тубільного населення відкритих ними земель.
