Грамотність
Гра́мотність (значною мірою рівноправний термін письменність) — традиційно визначається як вміння читати й писати або вміння використовувати мову, щоб читати, писати чи розмовляти.
Традиційно під словом грамотний або письменний мають на увазі людину, що вміє читати й писати або тільки читати будь-якою мовою. У сучасному розумінні це означає здатність писати згідно з заведеними нормами граматики й правопису. Людей, що вміють тільки читати, також називають «напівграмотними».
У статистиці під грамотністю розуміється здатність людини прочитати, зрозуміти й написати короткий простий текст, що стосується її повсякденного життя. Рівень грамотності дорослого населення — частка грамотних у віці від 15 років і старших. Індекс грамотності (званий іноді просто грамотність) певного народу є відношення між числом грамотних осіб і чисельністю всього населення. Відношення це звичайно виражається у відсотках. Грамотністю, що виражена в відсотках, якщо й не вимірюється, то, принаймні, яскраво характеризується ступінь народної освіти.
Грамотність — фундамент, на якому можна збудувати подальший розвиток людини. Відкриваючи доступ до книги, вона дає можливість користуватися скарбницею думки та знання, що створені людством. Але можливість — це ще не факт. Ступенем поширення грамотності в даному народі характеризується ступінь участі всього народу в розумовім житті людства, але характеризується лише до певної міри, бо й неписьменні народи беруть участь і брали участь, хоча й незначною мірою, в накопиченні розумових і моральних скарбів людства.
Багато зусиль для зростання грамотності (подолання неграмотності) робить ЮНЕСКО. Ця авторитетна міжнародна організація вважає грамотність одним з базових прав людини і вважає, що
