Віндсерфінг (від англ. wind — «вітер» і «серфінг») — вид вітрильного спорту і водних розваг, в основі якого лежить майстерність управління на водній поверхні легкою дошкою невеликого розміру з встановленим на ній вітрилом.
Спортивний снаряд, що використовується у віндсерфінгу, називається «вітрильною дошкою» або «віндсерфом», і складається з легкої дошки обтічної форми довжиною 2-4,7 м, виконаної з плавучого матеріалу, і закріпленого на ній в гнучкому з'єднанні вітрила.
Вітрильна дошка являє собою спрощену модель вітрильного судна, позбавленого стерна. Управління здійснюється шляхом нахилу щогли з вітрилом, а при русі в режимі глісування, також за допомогою нахилу самої дошки з борту на борт. Швидкість і напрямок руху залежать від положення вітрила відносно вітру. Положення вітрила контролюється спортсменом («віндсерфером»), який утримує його руками за поперечину — гік-«вішбон».
Рух на парусній дошці можливий при будь-якій силі вітру. Досвідчені спортсмени володіють технікою руху на хвилях, а також виконують стрибки різного ступеня складності.
У даний час віндсерфінг є не тільки видовищним видом спорту, але і популярною водною розвагою для широкого кола людей, які обирають активний відпочинок.
Рух на вітрильній дошці може здійснюватися двома основними способами:
Водообсяжний режим. Дошка підтримується на плаву за рахунок сили Архімеда, внаслідок чого вона частково занурена у воду. Швидкість руху в такому режимі відносно невисока за рахунок великого опору води.
Режим глісування. Дошка утримується на поверхні води за рахунок підйомної сили набігаючого потоку. Вихід на глісування можливий при досягненні певної швидкості, що вимагає високої швидкості вітру (близько 6-7 м / с) і великого досвіду управління вітрильною дошкою. Найбільш широкі гоночні дошки («Формула віндсерфінга») з великим вітрилом можуть глісувати при вітрі 3-4 м/с.
