Великий китайський мур

Вели́кий кита́йський мур (кит. 长城, пін. chángchéng, «довга стіна») — низка кам'яних та земляних укріплень у північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен..

Найстаріша частина була збудована ще в 7 столітті до н. е..

Пізніше будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220—206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.

Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Археологічне дослідження 2008 року дійшло висновку, що Великий мур, побудований в епоху династії Мін (1368—1644), з усіма його секціями простягається на 8 851,8 км.

Ця довжина складається з 6259 км самого муру, 359,7 км траншей та 2 232,5 км природних захисних бар'єрів, таких як гори та річки.

Його загальна протяжність згідно з результатами 2012 року становить 21 196,18 кілометрів.

Уздовж усього Великого муру споруджені каземати для охорони та сторожові вежі, а в головних гірських проходах — фортеці.

Великий китайський мур зберігся до наших днів переважно у вигляді кам'яного захисного муру династії Мін (XVII століття).