Валіде
Валіде, валіде-султан (турецькою والده سلطان, «мати султана») — мати правителя Османської імперії, що очолювала гаремну ієрархію. Цей титул носили 23 із 36 матерів султанів. Першою була мати Сулеймана I Пишного — Айше Хафса. Валіде не лише керувала гаремом, а й, у деяких випадках, допомагала султану у державних справах. За слабких султанів їхні матері фактично керували всією імперією. Тому валіде-султан викликала повагу та страх не тільки в жителів гарему, а й у населення.
Отримати аудієнцію у валіде-султан було досить складно. Зустріч із нею відбувалася згідно з визначеними протоколом та етикетом, що підкреслювали її значущість та вплив.
Валіде-султан була також законодавицею моди при дворі. Ніхто не мав права одягатися більш вишукано, ніж вона, чи носити дорожчі прикраси. Тільки з її згоди відбувалися виїзд з Сераля та відвідування мешканцями гарему родичів. Саме валіде надавала дозвіл на прийняття до гарему будь-якої одаліски, а також слуг. Усім кандидаткам вона влаштовувала серйозний іспит.
Валіде мала власну адміністрацію, куди входили: скарбнича та інтендант (хазнедар-уста), охоронниця печатки, перша охоронниця гардеробу, перша наливальниця води, перша подавальниця кави, перша готувальниця шербету. Загалом близько 12 дам (калфа) допомагали валіде-султан в особистому житті та у керуванні гаремом. Їм, у свою чергу, підкорялися слуги та деякі євнухи. Служниць призначали зі старих та досвідчених рабинь, які керували різними «департаментами», що опікувалися забезпеченням мешканок гарему усім, що необхідно для гігієни, послугами лікарів, розвагами тощо. Калфи мали право купувати нових рабинь для потреб свого «департаменту».
З боку султана на допомогу валіде-султан призначався сановник (валіде-кіяссі), який виконував адміністративні функції. Формально він повинен був слідкувати за ситуацією у гаремі. Фактично ж валіде-кіяссі займався матеріальним забезпеченням гарему, виконуючи побажання валіде.
Головною помічницею валіде-султан була хазнедар-уста. Вона мала у своєму підпорядкуванні сотні слуг, помічників, рабинь та євнухів, займалася господарством, стежила за порядком та надавала регулярні звіти валіде. У разі необхідності, хазнедар-уста представляла валіде за межами гарему. Вона користувалася значною повагою та мала великий вплив. Якщо валіде-султан помирала, її обов'язки та повноваження виконувала хазнедар-уста.
Найвпливовішими валіде-султан були у період 1550—1656 років, який називають «Жіночим султанатом». Його представниці: Гюррем-султан (українка Роксолана, дружина Сулеймана I та мати Селіма ІІ), Нурбану-султан (дружина Селіма II, мати Мурада III), Сафіє-султан (дружина Мурада III, мати Мехмеда III), Кесем-султан (дружина Ахмеда I, мати та регентка Мурада IV, Ібрагіма I), а також Хатідже Турхан-султан, українка за походженням на ім'я Надія (мати та регентка Мехмеда IV).
