Анджей Вайда
А́нджей Вітольд Ва́йда (пол. Andrzej Witold Wajda; 6 березня 1926, Сувалки, Польща — 9 жовтня 2016, Варшава, Польща) — польський кінорежисер і кіносценарист, в молодості працював художником. У сезоні 1989/1990 років — художній керівник театру Повєчни у Варшаві. Чотири рази його фільми були номіновані на премію Оскар за найкращий міжнародний художній фільм. У 1989—1991 роках він був сенатором 1-го терміну Речі Посполиитої. Кавалер ордена Білого Орла. Єдиний польський режисер — володар «Оскара».
Популярність Вайді принесли фільми ініційовані так званою Польською кіношколою: Канал (1957) і Попіл і діамант, в яких показав часи Другої світової війни. Він виконав екранізацію багатьох літературних творів, таких як Попіл, Береза, Весілля (1972), Земля обітована (1974), Панні з Вілька і Пан Тадеуш (1999). Створив кіно морального неспокою, в якому знімав фільми, вбудовані в соціальні проблеми, викриваючи патології комуністичної системи в польському кіно: Людина з мармуру (1977) та її продовження Людина із заліза (1981), яка була нагороджена Золотою пальмою на 34-му Каннському кінофестивалі 1981 року. Серед останніх досягнень режисера: мученицький фільм «Катинь» та експериментальний «Татарак (2009)». Режисер також ініціював створення кіногрупи «Х», що існувала в 1972—1983 роках, Майстер-школу кінорежисури, створенуї в 2002 році, та власну кіностудію. Його театральна діяльність включала постановку вистав у театрах Гданська, Варшави, Кракова (З роками, з днями ...) та за кордоном.
Його творчість нав'язувала польський символізм та романтизм, була спробою звести рахунки з міфами польської національної свідомості. Його багато разів нагороджували за внесок у розвиток кінематографії, в тому числі в 2000 році він отримав Премію Оскар за за видатні заслуги в кіноматографі. За життєві досягнення він також був нагороджений почесними Золотим ведмедем, Премією «Сезар» та Почесним Золотим Левом.
